Українські біженці, з їхніми різноманітними навичками та досвідом, можуть зробити значний внесок у підтримку своїх співвітчизників різними способами. Ось кілька прикладів:

• Розбудова громади

  • Організація соціальних заходів, культурних зустрічей та онлайн-спільнот для зміцнення зв'язків і почуття приналежності.

  • Створення груп підтримки для людей, які мають справу з конкретними проблемами, такими як травма, втрата чи самотність.

  • Волонтерство в місцевих організаціях, які підтримують українських біженців.

• Обмін навичками та семінари

  • Проведення семінарів на такі теми, як вивчення мови, пошук роботи, написання резюме та фінансова грамотність.

  • Обмін знаннями та досвідом у таких галузях, як ІТ, освіта, охорона здоров'я та мистецтво.

  • Організація онлайн-курсів або вебінарів для тих, хто не може відвідувати очні заходи.

• Адвокація та підвищення обізнаності

  • Підвищення обізнаності про гуманітарну кризу в Україні за допомогою кампаній у соціальних мережах або публічних виступів.

  • Адвокація політики, яка підтримує українських біженців та сприяє їхній інтеграції в приймаючі громади.

  • Співпраця з місцевими та міжнародними організаціями для посилення голосу українських біженців.

• Письмовий та усний переклад

  • Надання мовних послуг для тих, хто потребує допомоги у спілкуванні, документації чи судових процесах.

  • Переклад важливої інформації та ресурсів українською мовою для забезпечення доступності.

• Цифрова підтримка

  • Розробка та підтримка веб-сайтів і сторінок у соціальних мережах для українських організацій та ініціатив, що опікуються біженцями.

  • Створення онлайн-ресурсів та інструментів для полегшення комунікації та обміну інформацією.

  • Надання технічної підтримки та навчання для тих, хто менш знайомий з технологіями.

• Наставництво та підтримка колег

  • Надання рекомендацій та підтримки іншим біженцям, які стикаються з новими викликами, такими як пошук житла, роботи або можливостей для отримання освіти.

  • Ділитися особистим досвідом і порадами, щоб допомогти іншим подолати перешкоди і підвищити життєстійкість.

Ми досліджуємо концепцію громадського спонсорства (community sponsorship ) і те, як воно може розширити можливості українських біженців, які прагнуть допомагати своїм співвітчизникам, але потребують підтримки місцевої громади для реалізації своїх цілей.

Ви - український біженець, який прагне допомагати іншим? Можливо, ви володієте цінними навичками або знаннями, які могли б принести користь іншим біженцям, але вам не вистачає ресурсів або місцевої мережі, щоб зробити відчутні зміни. Саме тут у гру вступає громадське спонсорство.

• Визначення потреб і ресурсів

Першим кроком є чітке визначення конкретних потреб громади біженців, на задоволення яких спрямована ваша ініціатива. Водночас дуже важливо оцінити наявні ресурси в місцевій громаді. Сюди входить потенційна фінансова підтримка, волонтерські мережі та доступ до відповідних об'єктів чи послуг.

• Використання існуючих систем підтримки

Зв'язок з місцевими організаціями, церквами чи громадськими групами може забезпечити доступ до існуючих систем підтримки, включаючи фінансову допомогу, координацію волонтерів та матеріально-технічну допомогу.

• Побудова партнерських відносин і співпраця

Зв'язок з тими, хто вже займається підтримкою біженців, може надати безцінні рекомендації та ресурси. Встановлення партнерських відносин з ними може посилити вплив ініціативи, яку очолюють біженці.

• Підвищення обізнаності та залучення громади

Поширення інформації про бачення та цілі ініціативи серед широкої громадськості може забезпечити підтримку та залучити волонтерів або донорів. Використання місцевих ЗМІ, соціальних платформ або громадських заходів може ефективно підвищити обізнаність і мобілізувати місцеві ресурси.

• Розширення прав і можливостей лідерів біженців

Ініціатива може ґрунтуватися на баченні та лідерстві українських біженців, а місцева громада може надавати підтримку та ресурси для сприяння її успіху. Це гарантує, що ініціатива залишатиметься культурно чутливою і безпосередньо відповідатиме потребам громади біженців.

Прийнявши принципи громадського спонсорства, місцеві громади можуть допомогти українським біженцям стати агентами змін і підтримати своїх однолітків у подоланні різноманітних викликів. Такий підхід сприяє формуванню почуття приналежності, посилює вплив ініціатив під керівництвом біженців і зміцнює соціальну структуру громади в цілому.

СПОНСОРСТВО ГРОМАДИ

Спонсорство громади (community sponsorship) - це модель, коли група осіб або організацій бере на себе зобов'язання підтримувати біженця або сім'ю біженця. Ця підтримка може охоплювати різні аспекти, зокрема

• Практична допомога: допомога з житлом, працевлаштуванням, вивченням мови та доступом до основних послуг.

• Емоційна підтримка: дружба, товариство і вміння вислухати.

• Культурна інтеграція: сприяння налагодженню зв'язків з місцевою громадою та допомога в подоланні культурних відмінностей.

ДИЯКОНІЧНИЙ ПРИНЦИП КОНВІВІАЛЬНОСТІ 

Дияконічний принцип конвівіальності (conviviality) ґрунтується на християнському богослов'ї і підкреслює важливість спільного життя та гостинності. У контексті підтримки українських ініціатив щодо біженців цей принцип може бути застосований наступним чином:

• Створення гостинного простору: Сприяння створенню середовища, в якому українські біженці почуваються в безпеці, їх цінують, і вони мають можливість ділитися своїм досвідом і навичками.

• Заохочення взаємної підтримки: Сприяння створенню мереж взаємодопомоги серед українських біженців, визнаючи їхні унікальні сильні сторони та здібності.

• Побудова взаємовідносин: Сприяння налагодженню значущих зв'язків між українськими біженцями та ширшим колом громадськості, сприяння розумінню та співпереживанню.

• Спільний доступ до ресурсів: Надання доступу до ресурсів і можливостей, які можуть допомогти українським біженцям процвітати і робити свій внесок у нові громади.

Підтримка ініціатив українських біженців

Поєднуючи спонсорство громади та дияконічний принцип товариськості, можна створити сприятливе середовище для українських біженців, які прагнуть підтримати своїх ровесників. Ось кілька конкретних способів, як місцеві громади можуть підтримати ці ініціативи:

1. Ідентифікувати та налагодити зв'язок.

Визначте українських біженців, які мають навички та бажання підтримувати своїх однолітків. Зв'яжіть їх з іншими біженцями, яким може бути корисний їхній досвід.

2. Забезпечити навчання та ресурси.

Провести тренінги з наставництва, фасилітації та навичок вирішення конфліктів. Надайте доступ до таких ресурсів, як матеріали для вивчення мови, культурна інформація та юридичні консультації.

3. Сприяти налагодженню контактів.

Організовувати заходи та семінари, де українські біженці можуть спілкуватися один з одним і з членами ширшої громади.

4. Надавати постійну підтримку.

Надавати постійну підтримку біженцям, які підтримують своїх ровесників, включаючи регулярні перевірки, навчання та доступ до послуг з охорони психічного здоров'я.

5. Відзначати досягнення.

Визнавайте і відзначайте внесок українських біженців. Це може допомогти підвищити їхню впевненість у собі та мотивувати інших до участі.

Мене звуть Олена, рідне місто - Харків, Україна. В 2022 році після початку повномасшабної війни з сином приїхали до Фінляндії, де отримали тимчасовий прихисток. 

Маю дві освіти - педагогічну, фармацевтичну, також закінчила курси гідів - екскурсоводів. До війни я працювала в Харкові над власним  туристичним проектом "Ініціатива Інтелектуальних Мандрівок - Intellectual Travel Initiative", розробляла авторські маршрути, долучивши також відомих вчених, краєзнавців, метою проекту, окрім відпочинку, - популяризація науки, адже саме наука є рушійною силою в XXI столітті, й ніколи не думала, що війна настане в рідній країні в цей час. 

Ми приїхали до міста Оулу, що на півночі Фінляндії, бо тут вже були наші друзі з Харкова. Перші місяці перебування складно згадувати, все було, наче в тумані: новини про постійні обстріли, бомбардування мирних міст України, де знаходяться рідні, друзі, також тяжко було сприймати інформацію про знищення, мінування  архітектурних пам'яток, національних парків та заповідників, куди не один рік їздила з туристами, а ще - перебування в чужому, незнайомому оточенні викликало стрес. Одна справа, коли ти плануєш емігрувати, інша, коли змушена це зробити, і постає головне питання: "Хто ти?", в Україні я розуміла свою місію, обожнювала власну працю, людей - однодумців, туристів, в Фінляндії, попри те, що це прекрасна країна з багатою культурою та традиціями, з'явилося відчуття, що життя "обнулилося". 

Почала шукати методи, які б допомагали виживати в цих обставинах. Мені завжди була цікава наука етнографія, знайомство з іншими культурами народів, природа, й ми з сином вирішили організовувати невеликі одноденні подорожі велосипедами, які нам подарували фінська родина, поїхали також до Лапландії -  музею саамів, наукового центру "Арктикум". Розробивши зручну логістику,  зробивши подорож доступною,  я зайнялася тим, що в якості волонтера, зустрічала жінок з дітьми, які втікали від війни, допомагали з поселенням та щоб знизити рівень стресу - організовувала подорожі до Рованіємі, резиденцію Йоулупуккі, адже відомий факт, що яскраві позитивні враження допомагають людині швидше відновитися психологічно, в таких мандрівках діти, які бачили жахіття війни, знову вірили в казку.  Продовжила своє волонтерство в організації SOS-Lapsikylä, де разом з колегами завдяки анонімному чату допомагаємо українським дітям.  Нарешті почала відчувати в собі життєві сили, пішла вчитися на курси, де познайомилася з Оленою Л. з організації "Vamos", яка завдяки своїм професійним здібностям надала багато важливої інформації, порад, після яких вже було легше інтегруватися. Разом із харків'янкою, яка теж змушена була поїхати з донькою від війни, на місці учбової практики (Д-Ассема) ми почали організовувати серію заходів: "телеміст" між Харковом (центром туризму) та Оулу для обміну культурними особливостями, досвідом, інші. Це було цікаво для української та фінської аудиторії, ми ж отримали важливий досвід від організації та проведення. Наразі розробляю пішохідні екскурсії по Оулу українською мовою для українців, які нещодавно приїхали, також фінів, які вивчають українську мову, це додає життєвої енергії та пришвидшує інтеграцію. 

На мій погляд, інтеграція до суспільства швидше відбувається, коли повертаєшся до улюбленої справи, важливо звести до мінімума відчуття стресу, адже це напряму пов'язано з пам'яттю, що є важливим фактором для вивчення іноземної мови, також варто не забувати, що роблячи корисну справу для інших людей, ти отримуєш взамін відчуття впевненості та щастя.

Ця публікація присвячена зусиллям Естонської Євангелічно-Лютеранської Церкви (ЕЄЛЦ) з надання різних форм допомоги українським біженцям та їхній батьківщині від початку війни в лютому 2022 року. Документ містить статті та інтерв'ю з різними особами, які беруть участь у допомозі, що надається ЄЄЛЦ Естонії.

Основні моменти

• Душпастирське консультування. Публікація висвітлює створення добровільної мережі душпастирських консультантів для надання емоційної, духовної та психологічної підтримки українським біженцям. Катрі Ааслав-Тепанді, головний капелан, пояснює роль душпастирських радників і наголошує на важливості розуміння духовних, релігійних і культурних потреб біженців.

• Проживання та підтримка. Аво Упрус, директор Фонду дияконії та соціальної роботи НЄЛЦ Естонії, детально описує зусилля НЄЛЦ щодо забезпечення житлом біженців війни: естонські конгрегації надали житло приблизно 300 особам. У публікації також розповідається про створення денного центру для українських дітей у Тарту.

• Особистий досвід. Публікація містить особисті розповіді людей, які беруть участь у допомозі, яку надає ЄЦХВЄ, зокрема:

  • Аннелі Нім, координатор пасторського консультування в Північному регіоні, яка розповідає про виклики та винагороди підтримки біженців війни.

  • Неллі Васіла, координатор Південного регіону, яка ділиться досвідом надання душпастирської допомоги біженцям у Тарту та підкреслює важливість екуменічної співпраці.

  • Сіімон Хаамер, президент «Дому надії», який розповідає про свій досвід надання житла та підтримки сім'ям біженців.

  • Леа Саар, яка керує денним центром для українських сімей біженців у Тарту, підкреслює важливість людяності та розуміння у допомозі тим, хто постраждав від катастрофи.

  • Антс Тумінг, проректор Тарту, який пояснює підхід громади Святого Петра до надання фінансової підтримки безпосередньо тим, хто її потребує в Україні.

  • Ове Сандер, ректор Інституту теології, який ділиться особистим досвідом підтримки сім'ї українських біженців та окреслює ширшу мережу допомоги Україні.

  • Тійу Роосма, член правління конгрегації «Рісті», який описує їхній досвід розміщення сімей біженців та підкреслює важливість інтеграції та взаєморозуміння.

  • Аво Упрус, преподобний церкви Харкуярве, який розповідає про зусилля своєї громади з надання житла та підтримки біженцям.

• Сімейна історія. Переконлива історія родини Ткачуків, які втекли з Вінниці, Україна, і знайшли притулок у громаді Раннамойса. Їх історія ілюструє виклики, страхи та стійкість українських біженців.

• Християнські цінності. У цій публікації автори підкреслюють важливість християнських цінностей, таких як любов, співчуття та емпатія у підтримці українських біженців та їхньої батьківщини. Ця публікація показує реакцію ЄЦЛК як природний вираз їхньої віри та відданості справі допомоги тим, хто її потребує.

Ця публікація під назвою «На шляху до дияконічної церкви» досліджує парафію Харкуярве в Естонії та її інноваційний підхід до залучення громади. Розташована неподалік від Таллінна, парафія Харкуярве є прикладом моделі «дияконічної церкви», яка активно служить потребам своєї громади та сприяє соціальній згуртованості.

Ключові ідеї

• Центр громади

Спочатку побудована і призначена для сімейного та дитячого служіння, церква Харкуярве до 2011 року належала Єпископальній Церкві. Однак, через обмежену участь місцевої громади та фінансові труднощі, церква залишилася порожньою. Усвідомивши її потенціал, Аво Упрус разом з трьома іншими сім'ями придбали і відремонтували церкву, перетворивши її на жвавий громадський центр.

• Задоволення потреб громади через діалог

Церковні лідери поставили собі за мету зрозуміти потреби місцевих мешканців. За допомогою розмов і заходів вони визначили такі нагальні потреби, як догляд за дітьми молодшого віку, позашкільні заходи для школярів і місця для соціальних зустрічей. Церква відреагувала на це, створивши центр догляду за дітьми, пропонуючи різноманітні заняття, такі як танці, ремесла та робототехніка, а також створюючи місця для взаємодії з громадою.

• Співпраця замість конкуренції

Церква Харкуярве наголошує на співпраці з іншими громадами, місцевими муніципалітетами та організаціями. Вони вірять, що спільна робота дозволяє максимізувати ресурси та уникнути дублювання зусиль. Такий спільний підхід дозволяє їм пропонувати ширший спектр послуг та ефективно задовольняти потреби громади, що постійно зростають.

• Церква як каталізатор суспільного добра

Публікація кидає виклик сприйняттю церкви як застарілої або неактуальної. Церква Харкуярве демонструє, що церква може бути потужною силою для суспільного блага, надаючи основні послуги, зміцнюючи дух громади та сприяючи інклюзивності.

• Відкриті двері та інклюзивні послуги

Церква працює як гостинний простір для всіх, незалежно від їхньої віри чи походження. Численні заходи та послуги, що надаються, від догляду за дітьми та підтримки людей з обмеженими можливостями до культурних заходів та театральних гуртків, задовольняють різноманітні потреби та інтереси.

• Особисті свідчення, що підкреслюють вплив

Публікація містить розповіді з перших вуст різних людей, включаючи лідерів громад, користувачів послуг, відвідувачів і членів церкви. Ці свідчення дають глибоке розуміння позитивного впливу церковного підходу, орієнтованого на громаду.

• Фінансова стійкість і винахідливість

Церква демонструє винахідливість у забезпеченні фінансування через поєднання грантів ЄС, підтримки місцевого муніципалітету та пожертв. Такий диверсифікований підхід забезпечує фінансову стійкість їхніх програм і послуг.

• Адаптивність і здатність реагувати на зміни

Готовність церкви адаптувати свої послуги на основі зворотного зв'язку з громадою та потреб, що змінюються, є ключовим фактором її успіху. Прикладами є перехід від загального догляду за дітьми до спеціалізованого догляду за дітьми з обмеженими можливостями, а також реагування на екологічні проблеми, виступаючи за збереження місцевого лісу.

• Задоволення духовних і соціальних потреб

Надаючи пріоритет соціальній роботі та залученню громадськості, церква залишається відданою своїй духовній функції. Регулярні богослужіння, хрещення, конфірмації та похорони продовжуються поряд із соціальними ініціативами, що ілюструє цілісний підхід церкви до служіння громаді.

• Модель ревіталізації церковного простору

Парафія Харкуярве пропонує модель відродження церковного простору та переосмислення ролі церкви в сучасному суспільстві. Застосовуючи дияконічний підхід, церкви можуть стати життєво важливими центрами для розвитку громади, соціальної підтримки та духовного зростання.

У відповідь на війну Росії в Україні мережа підтримки Центру дияконії Євангелічно-Лютеранської Церкви Латвії (DC) не лише підтримує біженців, але й допомагає українським солдатам, які проходять реабілітацію або перебувають на лікуванні в Латвії, організовує табори для дітей, які приїжджають з України до Латвії, а потім повертаються назад, а також надає допомогу українській армії. Команда є мультикультурною, з місцевим персоналом та волонтерами різного походження, в тому числі й українцями. 

Українські біженці працюють менеджерами проектів у центральному офісі DC та викладачами в різних центрах підтримки по всій Ризі. Вони керують численними проектами та громадськими ініціативами для українських дорослих, дітей та сімей. Серед них - «Avots», новий центр підтримки спеціально для українських біженців, який відкрився в червні 2024 року. «Avots» - це ініціатива українських біженців для українських біженців. Наразі в «Avots» пропонують низку заходів для українських біженців, серед яких групова робота з психологом, творчі майстер-класи, колективні юридичні консультації з юристом, заняття з розмовної латиської мови та кіноклуб.