Травмуюча подія - це будь-яка ситуація, що несе загрозу людині, виходить за межі її тепіння і можливостей подолання. Вона може вплинути на окрему особу, сім'ю, групу або цілу громаду.

Прикладами одноразової травмуючої події може бути раптова смерть родича або ситуація, де людина стала жертвою насилля.

Такі події, як пожежа, самогубство близької людини, терористичний напад, велика аварія або стихійне лихо, можуть вплинути на широку спільноту.

Травмуючі події можуть також повторюватися, наприклад, булінг у школі, домашнє насильство, сексуальна експлуатація або життя в умовах воєнного стану.

Небезпечні для життя обставини, свідчення про важливі події або звістка про смерть близької людини також може призвести до травматичного стресу.

Досвід і життєва історія кожного унікальні, і люди по-різному реагують на схожий досвід - подія, яка є травматичною для однієї людини, може не бути такою для іншої.

Травматичний досвід може вплинути на те, як людина думає про свої здібності та безперервність життя.

Травмуюча подія може включати фізичну травму або інвалідність.

Симптоми травми часто супроводжуються тілесними реакціями, які викликають фізичні симптоми і ставлять під сумнів здатність людини функціонувати.

Травма часто асоціюється з важкими емоціями, такими як страх, гнів, провина та сором. Спектр емоцій може звужуватися, а почуття стають або згладженими, або інтенсивно змінюються.

Часом виникає сильне відчуття безпорадності разом із переконанням, що людина не може контролювати свої обставини.

Відчуття аутсайдера або іноземця може посилюватися, особливо якщо людині довелося переїхати в зовсім іншу культуру або залишитися на самоті.

Негативні думки та переконання про себе, інших і світ можуть посилюватися: "Я заражений", "Ніхто не розуміє", "Людям не можна довіряти" або "Зі мною щось не так". Світ більше не здається таким добрим і передбачуваним, як раніше. Сприйняття себе змінюється, і людина втрачає почуття контролю, а це, в свою чергу, впливає на здатність вирішувати повсякденні задачі.

Симптоми, пов'язані з травмою, можуть включати повторювані спогади про подію, повторне переживання досвіду та нічні жахіття, спричинені травмою.

Людина часто намагається уникати ситуацій, які нагадують їй про травмуючу подію, і може бути не в змозі пригадати певні ключові деталі.

Ці симптоми часто супроводжуються психологічною сенсибілізацією та підвищеною пильністю, коли увага зосереджена на виявленні потенційних загроз.

Можуть відбуватися зміни в мисленні, обробці інформації, настрої та соціальній взаємодії, а також поширені різні фізичні симптоми. 

У загрозливій ситуації вмикаються автоматичні захисні реакції, які переводять нас зі звичайного режиму обробки інформації в реактивний режим, орієнтований на виживання (боротьба, втеча, завмирання, колапс). У цьому стані всі наші ресурси спрямовані на забезпечення виживання.

Пізніше фактори, які нагадують нам про травматичну ситуацію, такі як різні внутрішні та зовнішні сигнали про загрозу, можуть запустити ці захисні механізми навіть тоді, коли реальної загрози не існує. Ці реакції можуть супроводжуватися низкою когнітивних, психологічних і фізичних симптомів, які можуть бути дуже страшними і заплутаними. 

У травматичних флешбеках спогади виринають яскраво і реалістично. Під час цих спогадів часто активізуються емоції, пов'язані з подією, такі як острах і жах.

Можуть з’являтися захисні реакції і пов'язані з ними неприємні фізичні симптоми.

Часті та неконтрольовані спогади призводять до відчуття постійного страху, тривоги та безпорадності. 

Центральним аспектом цих переживань є відчуття втрати контролю над власним розумом і тілом, оскільки потужні і болісні спогади, образи і відчуття викликаються непередбачувано.

Тригерний фактор, або "спусковий гачок", - це все, що нагадує людині про травматичну подію. Наприклад, місце або ситуація, схожа на подію, або певні звуки та запахи. Різні тілесні відчуття, такі як прискорене серцебиття або задишка, можуть активувати захисні реакції організму навіть у, здавалося б, нейтральних або безпечних ситуаціях. Часто люди самі не знають, як розпізнати ці тригери.

Травмована людина може уникати різних емоційних станів, остерігаючись, що вони викличуть спогади про травму та пов'язані з нею реакції. Повсякденні заняття, такі як перегляд фільмів, ігри або складання іспитів, можуть здаватися загрозливими і провокувати сильні захисні реакції. Часом навіть власні думки або процес засинання здаються небезпечними, оскільки в уявних образах і снах може спливти будь-що.

У деяких важко травмованих дітей та молодих людей тригери травми пов'язані навіть з позитивним досвідом. На основі пережитого вони могли засвоїти переконання, що позитивний досвід не допускається або що за ним слідує щось погане. У таких випадках дуже важливо приділити дитині індивідуальну увагу, поступово допомагаючи їй розпізнати та усвідомити свої тригери і надаючи відповідну підтримку.

Коли немає можливості боротися або втекти з небезпечної ситуації -  механізм виживання може спрацювати таким чином, що людину паралізує. Це спосіб впоратися з ситуацією, коли фізична втеча неможлива. У такому стані організм переходить у захисний режим. Можливі:

• оніміння тіла

• сповільнення розумових та фізичних дій

• у крайніх випадках – втрата свідомості

Ця реакція покликана захистити тіло і розум від нестерпного болю і страждань.

В умовах сильної загрози можлива також капітуляція, коли людина відмовляється від власної волі і пристосовується до ситуації. У таких випадках тіло і розум підлаштовують свої дії під вимоги, часто пригнічуючи власні потреби і цінності. Ця адаптація може суттєво суперечити особистим цінностям і переконанням.